1. Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку.
Розвиток світ. ринку товарів призвів на зламі 19-20 ст. до інтенсифікації міжнар. ек. спілкування, яке стало поступово виходити за межі міждерж. обміну товарами. Розвиток виробничих сил і зростання фін. к-лу призвели до виникнення світ. Госп-ва.
Найбільш поширене визначення: Світ. госп-во (world economy)- сук-сть нац. господарств, взаємопов’язаних с-мою МПП, ек-них і політ. відносин.
Відносини між окремими елементами СГ формують певні рівні. Виділяють:
- м/н-ний рівень (його формують відносини між державами і він регул-ся м/н-ними правилами і нормами);
- транснац-ний рівень (його утворюють відносини між ек. потоками, які виходять за межі нац. кордрнів).
Структуризація СГ. Найрухомішою частиною СГ є світ. ринок, що являє собою сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктами СГ, які пов’язані між собою участю у МПП.
На основі різноманітних критеріїв у СГ виділяється певна кількість підсистем. Мегасистемами (найбільш великими) є 3 групи нац. економік: SYMBOL 183 \f "Symbol" \s 7·пром. розвинуті країни, SYMBOL 183 \f "Symbol" \s 7·країни з перехідною ек-кою; SYMBOL 183 \f "Symbol" \s 7·країни, що розвиваються.
Функціональними елементами суч. с-ми СГ є: науково-технічна сфера, виробничо-інвестиц. д-сть, сфера м/н\ного обігу (світ. торгівля); валютно-фін. і кредитні відносини.
Особливостями розвитку сучасного світ. госп-ва є:
розвиток міжн. Переміщення факторів вир-ва, передусім у формах вивезення-ввезення к-лу, роб. сили і технології;
зростання на цій основі міжн. форм вир-ва на п/п-вах, розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;
ек. політика країн, що передбачає підтримку міжн. Руху товарів і факторів вир-ва на двох- і багатосторонній основі;
виникнення ек-ки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждерж. об’єднань;
зростання інтенсивності регіон. інтеграц. процесів, що призводить до виникнення великих ек. просторів та вилучення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів вир-ва, але, з інш. боку, призводить до поділу СГ на окремі сектори внаслідок створення відносно замкнутих торг.-ек. блоків та інтеграц. угруповань;
поступова зміна ек. основи суч. цивілізації; індустр. модель розвитку витісняється постіндустр-ною, ноосферно-космічною, суть якої визнач-ся формуванням “ек-ки розуму”, “ек-ки думки”.
2. Форми МЕВ.
Основними формами МЕВ є:
1) міжнародна торгівля – обмін товарами і послугами між державнооформленними національними господарствами;
2) міжнародний рух капіталу – переміщення капіталу країни у різних формах:
- кредити;
- прямі та портфельні інвестиції;
- офіційна допомога
з метою пошуку найбільш вагомої сфери вкладання;
3) міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення переважнно за економічними причинами.
Форми МЕВ реалізуються в умовах розвитку світової валютної системи, яка забезпечує вільний обіг валют та міжнародні розрахунки.
3. Характеристика суб’єктів МЕВ.
Суб’єкти МЕВ-це учасники міжн. ек. явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх ек. інтересів.
Суб'єктами МЕВ виступають:
1) фіз. особи (дієздат-ть, правоздат-ть)
2) юридичні особи – найпошириніші організаційно-правові форми:
- товариства (повні, командитні, з обмеженою відповідальнісю, акціонерні товариства)
- різного типу об'єднання фіз. та юрид. осіб;
- держави, які, з одного боку, можуть бути безпосередними учасниками МЕВ, а іншого боку – створювати умови для МЕВ всіх інших суб'єктів;
міжнародні організації, які беруть участь у МЕВ у відповідності зі своїми завданнями і метою.
Основними суб'єктами сучасної міжнародної економіки є так звані міжнародні підпр-ва, які бувають двох типів:
1) багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом,управлінням і сферою діяльності)
2) транснаціональні корпорації (національні по капіталу, як правило, управлінню і міжнародні за сферою діяльності).
4. РІВНІ МЕВ
Рівні МЕВ можна традиційно розбити н...
